На могилі історика Ігоря Скочиляса освятили пам'ятник

На Личаківському кладовищі освятили пам'ятник на могилі історика професора Ігоря Скочиляса

Про це повідомляє Український католицький університет.

 
"Посвячення пам'ятника Ігорю Скочилясу відбувається в час, коли увиразнюється основна тема церковного та земного життя, справедливості, людської гідності – всього того, що дає нам Господь. Ігор Скочиляс виявився майстром цих тем на різних рівнях. У своєму особистому житті він пройшов тривале, не завжди легке життєве паломництво духовних подвигів. Але це не залишалося приватним. Він мав відвагу та свободу, щоби цим ділитися з іншими. Нашою глибинною вірою є те, що наш колега та приятель Ігор Скочиляс переступив до вічності. Ми всі покликані зробити цей крок. Будучи з Ігорем, берімо від нього приклад. Щоби цей крок був природним для нас. Так, він буде болісним для тих, хто залишається на землі. Але для того, хто живе у Христі, це буде кроком свободи, любові, віри і надії", – звернувся до присутніх владика Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський УГКЦ у США, президент УКУ.
Дружина Ігоря Скочиляса, пані Ірина подякувала владиці Борисові та ректорові отцю Богданові Праху за підтримку протягом важкого часу.
"Я також хочу подякувати за цей величавий пам'ятник скульпторові Володимирові Семківу. У цих символах хреста і книг відображений ввесь Ігор. Це те, що супроводжувало його протягом всього життя. Я сподіваюсь, що цей пам'ятник стане частиною монументального мистецтва і його оцінять нащадки".
Ігор Скочиляс, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Гуманітарний факультет УКУ, керівник Центру релігійної культури, ініціатор і натхненник дослідницької програми "Київське християнство" передчасно відійшов у вічність 20 грудня 2020 року через ускладнення перебігу коронавірусного захворювання.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.