На могилі історика Ігоря Скочиляса освятили пам'ятник

На Личаківському кладовищі освятили пам'ятник на могилі історика професора Ігоря Скочиляса

Про це повідомляє Український католицький університет.

 
"Посвячення пам'ятника Ігорю Скочилясу відбувається в час, коли увиразнюється основна тема церковного та земного життя, справедливості, людської гідності – всього того, що дає нам Господь. Ігор Скочиляс виявився майстром цих тем на різних рівнях. У своєму особистому житті він пройшов тривале, не завжди легке життєве паломництво духовних подвигів. Але це не залишалося приватним. Він мав відвагу та свободу, щоби цим ділитися з іншими. Нашою глибинною вірою є те, що наш колега та приятель Ігор Скочиляс переступив до вічності. Ми всі покликані зробити цей крок. Будучи з Ігорем, берімо від нього приклад. Щоби цей крок був природним для нас. Так, він буде болісним для тих, хто залишається на землі. Але для того, хто живе у Христі, це буде кроком свободи, любові, віри і надії", – звернувся до присутніх владика Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський УГКЦ у США, президент УКУ.
Дружина Ігоря Скочиляса, пані Ірина подякувала владиці Борисові та ректорові отцю Богданові Праху за підтримку протягом важкого часу.
"Я також хочу подякувати за цей величавий пам'ятник скульпторові Володимирові Семківу. У цих символах хреста і книг відображений ввесь Ігор. Це те, що супроводжувало його протягом всього життя. Я сподіваюсь, що цей пам'ятник стане частиною монументального мистецтва і його оцінять нащадки".
Ігор Скочиляс, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Гуманітарний факультет УКУ, керівник Центру релігійної культури, ініціатор і натхненник дослідницької програми "Київське християнство" передчасно відійшов у вічність 20 грудня 2020 року через ускладнення перебігу коронавірусного захворювання.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.