На Львівщині знайшли оборонну споруду часів енеоліту

На горі Лисівка у Винниках археологи віднайшли фрагмент укріплення, збудованого близько 3 тис. 500 років до нашої ери

На горі Лисівка у Винниках археологи віднайшли фрагмент укріплення, збудованого близько 3 тис. 500 років до нашої ери.
За словами наукового співробітника відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, к.і.н. Андрія Гавінського, це - найдавніше укріплене поселення доби енеоліту, віднайдене на теренах Львівщини й одне із трьох найдавніших на заході України.
Знахідка належить до лійчастої культури.
"Ми бачимо залишки дерев'яної стіни. Спершу був викопаний рів шириною 30 см. Він викопаний дуже рівно, що свідчить про наявність вже тоді спеціальних інструментів. Колоди у цьому рові вбиті поруч одна біля одної. А зовні частокіл був обліплених глиною, що ущільнювало паркан. Можемо зробити висновок, що це була міцна, неприступна огорожа заввишки близько трьох метрів", - розповів археолог.
Археологічна експедиція здійснюється спільно Інститутом українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Історико-краєзнавчим музеєм (м. Винники), Львівським національним університетом імені Івана Франка та Інститутом археології Жешувського університету.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.