У Херсоні російські загарбники захопили художній музей

Окупанти захопили будівлю та колекцію Херсонського художнього музею

Про це повідомляє Укрінформ. 

 

"19 липня близько 11.00 до приміщення Херсонського обласного художнього музею ім. О. Шовкуненка у супроводі 4 чоловік (представників фсб у цивільному та російської поліції у масках) прийшла жінка, яка назвалася "новим директором" Наталією Леонідівною - наразі більше інформації про неї немає", - зазначила директорка музею Аліна Доценко.

Так зване нове керівництво розпочало діяльність з того, що "вскрило" фонди. Трохи пізніше псевдодиректорка змінила музейну охорону на "свою" та озвучила намір вирушити з обшуком до співробітниці, яка виконує обов'язки головного зберігача — при тому, що сама співробітниця на той момент перебувала в музеї.

Окупацію Херсонський художній музей зустрів у стані проведення ремонтно-реставраційних робіт. Майже 5 місяців колектив перебував у страху за долю будівлі та колекції і сподівався, що непрезентабельний ремонтний стан пам'ятки архітектури та відсутність у залах експонатів не приверне увагу ворога та місцевих колаборантів, зазначила Доценко.

І хоча загарбники вже виявляли свою цікавість, замаху на власність української держави, якою є колекція Херсонського художнього музею, досі не було. Наразі твори мистецтва, захоплені загарбниками разом із музейною будівлею, перебувають під загрозою, повідомила Доценко.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.