У громаді на Тернопільщині таки здійснили декомунізацію

Сесія ПІдгороднянської сільської ради (Тернопільський район, Тернопільська область) таки перейменувала ряд вулиць у селах громади.

 

Зокрема:

с. Почапинці — вулицю Чалдаєва на вулицю Стрийська; вулицю Чалдаєва бічна на вулицю Польова; вулицю Жовтнева на вулицю Незалежності;
с. Забойки — вулицю 8 Березня на вулицю Тиха;
с. Драганівка — вулицю Листопадова на вулицю Незалежності; вулицю 8 Березня на вулицю В.Стуса; вулицю Колгоспна на вулицю Підлісна та
вулицю Карпенка на вулицю В.Івасюка;
с. Великий Ходачків — вулицю Чалдаєва на вулицю Довга; вулицю Карпенка на вулицю Т. Шевченка.
Перейменування вулиць буде здійснено без зміни номерів житлових будинків, установ та споруд.
Також було вирішено демонтувати пам'ятник герою Радянського Союзу Чалдаєву в селі Великий Ходачків .

Раніше депутати відмовились це робити.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.