Покарання за сепаратизм - читання художніх творів про Голодомор та репресії

Приморський районний суд Одеси визнав співробітника міського зоопарку винним у закликах до насильницького повалення конституційного ладу, засудив до п’яти років умовно та зобов'язав читати твори українських письменників про Голодомор та радянські репресії

 

Працівник зоопарку в Одесі поширював у російській соцмережі українські заклики. Зокрема, він опублікував допис такого змісту: "Одеса, вставай! Давайте повалимо гідру київської нацистської влади наркоманів!.. Одеса це Новоросія!.. російський солдат - Одеса чекає і молиться за тебе". Текст супроводжувався картою України з територіями Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької, Луганської, Запорізької, Дніпропетровської областей та Автономної Республіки Крим, які зображені у складі так званої "новоросії".

У ході судового засідання чоловік визнав себе винним. Тому суд, "врахувавши щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину", призначив йому 5 років позбавлення волі умовно із випробувальним терміном три роки. Також суд зобов'язав його прочитати твори Івана Багряного "Тигролови", Василя Барки "Жовтий князь" та Уласа Самчука "Марія".

На думку суду, це "матиме необхідний виховний вплив і буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів із сторони обвинуваченого".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.