На Львівщині археологи знайшли пам'ятки празької культури

На території Сокільницької сільської ради тривають розкопки багатошарової пам’ятки Сокільники-1, що потрапляє у межі будівництва нового кварталу

Про це повідомляє Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба".

 

Вперше виявили та дослідили пам'ятку ще у 1975 році. У 1970-х роках археологам вдалось виділити на ній три різночасові поселення: ранньозалізного часу (1 тис до н.е.), зубрицької культури (3 – 4 ст. н.е.) та райковецької культури (8-9 ст. н.е.). 1991 року пам'ятку офіційно внесли у реєстр.

"Пам'ятка є багатошаровою, а це означає, що на цій території люди селились впродовж століть. Найцікавішими для нас є об'єкти та артефакти 5-7 ст., які  ми пов'язуємо з празькою культурою, і які дають нам нові свідчення про існування та розвиток слов'янських поселень в околицях Львова", - розповіла наукова співробітниця Рятівної археологічної служби Зоя Ільчишин. 

У 2022 році науковці Рятівної археологічної служби розпочали розкопки, аби більше дізнатись про пам'ятку, частина якої буде забудована. 

Археологи дослідили близько двох тисяч м² та виявили понад 40 об'єктів, зокрема давні житла слов'янського часу, господарські споруди та наземні конструкції, від яких залишились сліди стовпових ям. 

Серед вивчених об'єктів – три напівземлянкові житла, які були типовими для представників празької культури. Зазвичай вони мали площу 6-20 м²; двосхилий дах, обшитий соломою і очеретом; та печі, складені з каміння. В одному з таких будинків у Сокільниках було знайдено косу-горбушу того часу.

"Празька культура - найбільш рання з культур, які чітко пов'язують зі слов'янами. Поселень представників цієї культури в околицях Львова є доволі мало. Для археологів особливо цікавим є зв'язок празької з більш ранніми культурами пізньоримського часу.

Вважається, що слов'яни становили частину черняхівської культури.  А зараз на пам'ятці Сокільники-1 вперше трапляються одночасно матеріали зубрицької культури (пізньоримського часу), празької та райковецької. Тобто маємо майже безперервне проживання від 3 до 9 ст. Це дуже важливо для розуміння етногенезу слов'ян", - розповів науковий співробітник Рятівної археологічної служби Олександр Сілаєв. 

Дослідження проводяться на замовлення ТзОВ "Сан Марко Сіті".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.