На Стоунхенджі з'явились портрети королеви Єлизавети

Під час відзначень ювілею правління Єлизавети ІІ на історичному пам'ятнику Стоунхендж з'явилася ілюмінація із серії портретів Єлизавети II у різні роки її правління

У Великій Британії відбулись масштабні чотириденні урочистості з нагоди Платинового ювілею правління Єлизавети II.

На історичному пам'ятнику Стоунхендж з'явилася ілюмінація із серії портретів Єлизавети II у різні роки її правління, починаючи з коронації 1953 року до сьогодні. 

Серед фотографій були знімки королеви під час кінної прогулянки 1960-го року, де монарх скаче на своєму коні в елегантній куртці для верхової їзди та хустці, а також фото з її улюбленими коргі у 1980-му році. Ще на одному знімку Єлизавету II зняли під час офіційного візиту до Мексики в лютому 1975 року. На королеві була жовта плісована сукня в горошок і тюрбан, що підходив за кольором.

Також під час ілюмінації показали фото королеви в яскравій косинці, де вона уважно спостерігає за тим, як її кінь перемагає на Королівській виставці у Віндзорі у 2017 році. А ще знімок, на якому королева позує в рожевому пальті з чорними ґудзиками та прикрашеному квітами капелюсі з герцогинею Кембриджською у Королівському коледжі Лондона у 2019 році.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.