У музей передали український прапор з Азовсталі

Начальник ГУР МО України передав до експозиції “Україна – розп’яття” Національного музею історії України у Другій світовій війні Державний Прапор України, що майорів над “Азовсталлю”

Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Начальник ГУР МО України передав до експозиції "Україна – розп'яття" Державний Прапор України, що майорів над "Азовсталлю".

Експозицію розгорнуто у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

Державний Прапор України, що майорів над "Азовсталлю" та, як і поранені воїни, був урятований із пекла сталеварні.

Під час церемонії передачі Прапора керівник вітчизняної воєнної розвідки висловив упевненість, що настане час, коли цей прапор, уже як музейний експонат, знову побуває у вільному українському місті Маріуполь.

На заході були дружини оборонців Міста-героя – тих, хто дотепер у полоні.

 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.