Росіяни поширюють фейк про канонізацію Бандери

Російські ЗМІ, анонімні Telegram-канали, а також користувачі соцмережі поширюють інформацію про те, що Православна Церква України нібито зарахувала до лику святих голову Організації Українських Націоналістів Степана Бандеру

Про це повідомляє StopFake.

 

В російськомовному сегменті Інтернеті активно поширюється "документ", в якому йдеться про те, що рішення про канонізацію Бандери було прийнято на Архиєрейському Соборі ПЦУ 20 червня.

Російська пропаганда таким чином хоче проілюструвати, що цей Україна є "нацистською" державою, і відповідно мета так званої "спецоперації" – цілком виправдана.

"В Україні визнали святим Степана Бандеру. Бардак у країні досяг апогею. Як після цього можна заперечувати процвітання там нацизму?!", – пишуть російські пропагандисти.

Пресслужба ПЦУ повністю спростувала інформацію про канонізацію Степана Бандери, а також справжність "документу", що розповсюджується в мережі.

Питання канонізації Степана Бандери Православною Церквою України не може розглядатись у принципі, оскільки за своїм віросповіданням він був греко-католиком.




Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.