IN MEMORIAM: помер Богдан Якимович

Помер колишній директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Богдан Якимович

27 червня 2022 р. на 71-му році життя відійшов у вічність доктор історичних наук, професор кафедри бібліотекознавства і бібліографії факультету культури і мистецтв та кафедри історичного краєзнавства історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, старший науковий співробітник відділу бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, заслужений працівник культури України, колишній директор Наукової бібліотеки Богдан Зіновійович Якимович.

 

Богдан Якимович відомий як учений-історик, книгознавець, франкознавець, дослідник видавничої діяльности Івана Франка. Був учнем академіка Ярослава Ісаєвича, відзначався широким колом наукових зацікавлень.

Йому належать сотні наукових публікацій, які переважно охоплюють період від останньої чверті ХІХ до початку ХХІ ст.: моноґрафії "Збройні сили України: нарис історії" (Львів, 1996), "Книга, просвіта, нація: Видавнича діяльність Івана Франка у 70–80-х роках ХІХ ст." (Львів, 1996), "Іван Франко – видавець: книгознавчі та джерелознавчі аспекти" (Львів, 2006), "Українська військова та воєнна історія" (Львів, 2015), а також збірник вибраних праць "Україна та українці: події далекі і близькі: вибрані праці" (Львів, 2014).

Окрім того, Богдан Якимович був автором низки біографічних публікацій, упорядником і редактором збірників документів і матеріалів (відзначимо фундаментальну публікацію у чотирьох томах "Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження" (Львів, 2002, 2007), ініціатором перевидання визначних раритетів українського друку, збірок творів Івана Франка, Тараса Шевченка, Василя Стефаника.

Богдан Якимович був активним громадським діячем, зокрема, багато років очолював Львівське обласне відділення Товариства зв'язків з українцями за межами України (Товариство "Україна-Світ"), також був активним діячем Всеукраїнського товариства "Просвіта", співорганізатором Народного руху, заступником голови експертної комісії Львівської міської ради з упорядкування назв вулиць і площ м. Львова.

Упродовж 1998–2007 рр. Богдан Якимович працював директором Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка. Він дуже любив книги, зібрав велику власну бібліотеку. На роки, коли бібліотеку очолював Богдан Якимович, припало чимало змін, передовсім розпочався процес компʼютеризації бібліотечної роботи, відбувалося оновлення фондів.

Богдан Якимович як директор особливу увагу приділяв розвитку наукової та видавничої діяльности бібліотеки, був одночасно й ініціатором, і виконавцем багатьох видавничих проєктів, головою редколегій кількох видавничих серій, започаткував фаховий науковий збірник "Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.