IN MEMORIAM: помер Богдан Якимович

Помер колишній директор Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Богдан Якимович

27 червня 2022 р. на 71-му році життя відійшов у вічність доктор історичних наук, професор кафедри бібліотекознавства і бібліографії факультету культури і мистецтв та кафедри історичного краєзнавства історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, старший науковий співробітник відділу бібліотекознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, заслужений працівник культури України, колишній директор Наукової бібліотеки Богдан Зіновійович Якимович.

 

Богдан Якимович відомий як учений-історик, книгознавець, франкознавець, дослідник видавничої діяльности Івана Франка. Був учнем академіка Ярослава Ісаєвича, відзначався широким колом наукових зацікавлень.

Йому належать сотні наукових публікацій, які переважно охоплюють період від останньої чверті ХІХ до початку ХХІ ст.: моноґрафії "Збройні сили України: нарис історії" (Львів, 1996), "Книга, просвіта, нація: Видавнича діяльність Івана Франка у 70–80-х роках ХІХ ст." (Львів, 1996), "Іван Франко – видавець: книгознавчі та джерелознавчі аспекти" (Львів, 2006), "Українська військова та воєнна історія" (Львів, 2015), а також збірник вибраних праць "Україна та українці: події далекі і близькі: вибрані праці" (Львів, 2014).

Окрім того, Богдан Якимович був автором низки біографічних публікацій, упорядником і редактором збірників документів і матеріалів (відзначимо фундаментальну публікацію у чотирьох томах "Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження" (Львів, 2002, 2007), ініціатором перевидання визначних раритетів українського друку, збірок творів Івана Франка, Тараса Шевченка, Василя Стефаника.

Богдан Якимович був активним громадським діячем, зокрема, багато років очолював Львівське обласне відділення Товариства зв'язків з українцями за межами України (Товариство "Україна-Світ"), також був активним діячем Всеукраїнського товариства "Просвіта", співорганізатором Народного руху, заступником голови експертної комісії Львівської міської ради з упорядкування назв вулиць і площ м. Львова.

Упродовж 1998–2007 рр. Богдан Якимович працював директором Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка. Він дуже любив книги, зібрав велику власну бібліотеку. На роки, коли бібліотеку очолював Богдан Якимович, припало чимало змін, передовсім розпочався процес компʼютеризації бібліотечної роботи, відбувалося оновлення фондів.

Богдан Якимович як директор особливу увагу приділяв розвитку наукової та видавничої діяльности бібліотеки, був одночасно й ініціатором, і виконавцем багатьох видавничих проєктів, головою редколегій кількох видавничих серій, започаткував фаховий науковий збірник "Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології".

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!