Презентували книгу про відголос Угорської революції з документів КҐБ

У Будапешті презентували збірник документів про відголос в Україні Угорської революції 1956 року

"Відголос: Угорська революція 1956 року та українське суспільство у документах КҐБ" — книгу з такою назвою презентували 16 червня у Будапешті. Збірник є першим результатом співпраці Галузевого державного архіву Служби безпеки України та Історичного архіву державної безпеки Угорщини.

 

У презентованій книзі опубліковано 67 архівних документів про вплив Угорської революції на українське суспільство у 1956–1957 років з відголосом до середини 1959 року. Це спецповідомлення, оперативні зведення, донесення, меморандуми, листи та агентурні повідомлення.

Від української частини авторського колективу вітальне слово у онлайн режимі сказав директор Архіву СБУ Андрій Когут. Як він зазначив, "сьогодні історія придушення Угорського повстання та керованої з Москви операції "Вихор", яка була спрямована на втримання Угорщини під контролем кремля для України має надто багато аналогій. Сьогодні Україна, напевне як ніхто інший у світі, розуміє прагнення угорців у 1956 році позбутися залежності від Москви та самостійно обирати свою власну траєкторію розвитку".

Зі свого боку, директор Історичного архіву державної безпеки Угорщини Гєрге-Бендегуз Чех висловив солідарність з українськими колегами: "Звісно, у таких випадках ніщо не можна порівняти із втратою людських життів, та як архівіст хотів би висловити глибоку стурбованість знищенням української культурної спадщини, у тому числі й незамінних архівних документів".

Директор Історичного архіву поінформував присутніх про спільну заяву угорських архівістів на підтримку України та засудження російської агресії та зацитував текст заяви підписаної 25 березня:

"Асоціація архіваріусів Угорщини, Асоціація церковних архіваріусів Угорщини, Рада керівників архівів Угорщини, Союз архівів вищих учбових закладів Угорщини та Об'єднання молодих архіваріусів виражає свою спільну солідарність з Україною у зв'язку з порушеною Росією війною, яка, як нам відомо, не щадить ні мирне населення, ні цивільну інфраструктуру.

У спогадах угорців у зв'язку з відносно недавніми подіями 1944–45 та 1956 року оживають картини не лише про страхіття війни, але і про те, як іноземні загарбники беруть під гарматний обстріл та рабують архіви, музеї чи бібліотеки. Саме через це фахівці в області архівної справи повністю відчуває, яка загроза звисає над українською державністю, українською нацією та її культурною спадщиною.

Ми бачимо, що навіть всередині країни, на яку напав ворог, як ускладнився обіг інформації, тому зробимо все в інтересах того, щоб завдяки наявним чи налагоджуваним тепер, новим зв'язкам поцікавилися про становище архівних працівників та стан архівних матеріалів України, які попали під загрозу.

Ми поставили за мету ознайомити громадськість "вільного світу" з фактами щодо вашого становища, та вважаємо нашим однозначним обов'язком надання після завершення воєнних подій всебічної фахової допомоги у зменшенні чи відшкодуванні шкоди, якої завдала війна культурній спадщині".

 

Гєрге-Бендегуз Чех зазначив, що налагодження співпраці з українськими партнерами базувалося на законодавчо визначеному обов'язку Історичного архіву здійснювати пошук та вивчення документів до історії Угорщини також і за кордоном. Початок переговорів про співпрацю стартував у 2018 році, а вже наступного, 2019 року було підписано відповідну Угоду.

Перший спільний проект було вирішено присвятити Угорській революції 1956 року та її резонансу в українському суспільстві. Як зазначила співупорядник збірника Магдолна Барат, "основним принципом було, що угорська та українська версії мають бути однаковими. Це було непросте завдання зважаючи на особливості та відмінності угорської та української мов, особливо у підготовці наукових коментарів".

Автор вступної статті Олександр Пагіря, коментуючи презентацію, зазначив, що "Робота над підготовкою збірника була завершена ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, однак його актуальність тільки посилилася в нинішніх умовах. З одного боку, книга нагадує про жахливі наслідки агресивної політики Кремля у Центрально-Східній Європі. При формуванні своєї політики щодо росії сучасним угорським елітам варто було би пам'ятати про трагічний досвід 1956 р."

Підтвердження коментаря історика можна знайти і у тому, що багато із цитат зібраних радянськими спецслужбами, особливо щодо військової інтервенції задля придушення повстання, цілком можуть бути сказані сьогодні й щодо війни росії проти України:

"В Венгрии произошла доподлинно народная революция, а не контрреволюция как это изображают наши. Народ Венгрии коммунистами доведен до крайнего предела, замучен, поэтому они с таким возмущением расправляются с коммунистами".

"Россия и ранее была жандармом, подавляющим революции, и в данном случае в Венгрии против воли венгерского народа задавили революцию".

"Русские — это мировые бандиты, которые всеми силами стремятся завладеть миром".

 
Заарештований Іштван Пастеляк показує місце, де він вивісив антирадянську листівку до другої річниці угорської революції у с. Галоч на Закарпатті

"Опублікована книга демонструє наскільки широким був резонанс угорських подій в українському суспільстві. Спектр суспільних реакцій тут варіювався від виявів солідарності та спротиву до випадків нонконформізму серед студентів й інтелігенції та сплеску радянського патріотизму" — завершує свій коментар Олександр Пагіря.

Книга містить також й ілюстрації. У цьому розділі опубліковано світлини тих хто був репресований за підтримку Угорською революції, як правило за поширення листівок. Подано приклад однієї з таких листівок із фондів Архіву СБУ. Також опубліковано фото чільних функціонерів КҐБ, згаданих у документах. Корисною для угорського читача буде також схема структури органів КҐБ Радянського союзу.

Додрукарську підготовку збірника було здійснено в Києві за підтрики Українського інституту національної пам'яті. Над книгою працювали угорські та українські історики: Гєрге-Бендегуз Чех, Магдолна Барат, Андрій Когут, Ірина Лябах і Олександр Пагіря.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.