Україна розірвала усі угоди із Білоруссю у галузі архівної справи

8 червня 2022 року втратили чинність Угода про співробітництво від 1992 року та Протокол про спільні проєкти від 2008 року між архівами України та Білорусі

8 червня 2022 року втратили чинність такі міжнародні договори України міжвідомчого характеру:

Угода про співробітництво між Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України і Головним архівним управлінням при Раді Міністрів Республіки Білорусь, здійснена 22 квітня 1992 року.

Протокол про спільні проєкти Державного комітету архівів України і Департаменту з архівів та діловодства Міністерства юстиції Республіки Білорусь, здійснений 18 вересня 2008 року.

"Перспективи налагодження будь-якої двосторонньої співпраці з білоруською стороною у галузі архівної справи відсутні. Дія цих документів припинена відповідно до рішення, про яке 20 червня 2022 року Укрдержархів поінформувало Міністерство закордонних справ України", - ідеться в повідомленні.

Державна архівна служба України звернулася до іноземних партнерів підтримати ініціативу українських архівістів і розірвати двосторонні міжнародні міжвідомчі угоди з "бєлархівом" та архівними установами пособника держави-агресора.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.