Київська консерваторія виступила за збереження в назві імені Чайковського

Вчена рада Національної музичної академії України імені Петра Чайковського одноголосно відмовилась позбутись у назві імені російського композитора

16 червня 2022 року відбулось робоче засідання Вченої ради Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, на якому розглядали питання про перейменування закладу.

На засідання вченої ради член наглядової ради НМАУ ім. П. І. Чайковського Юрій Рибчинський заявив: "Воювати можуть уряди і армії, культури ж ніколи не можуть воювати одна з іншою. Вони можуть конкурувати чи взаємозбагачуватися. Чайковський, як і Шекспір, як і Жанна д'Арк, як і Христос, не належить одному конкретному народу, він належить усьому світу.

Етнічно Петро Чайковський не був росіянином: його батько походив із роду запорізьких козаків, а мати була француженкою. З неймовірною любов'ю Петро Ілліч ставився до України. Доказом цього є його музика, основана на українському мелосі, а також його слова: "Я знав людей геніїв, але я знав і один народ геніїв – це українці!".

Усі інші члени вченої ради одноголосно підтримали думку, що ім'я російського композитора Чайковського має залишатись у назві Національної музичної академії України.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.