МКІП працює над онлайн-реєстрами пам'яток та музейних цінностей

Міністерство культури та інформаційної політики України працює над онлайн-реєстрами об’єктів архітектурної та археологічної спадщини та музейних цінностей

Про це повідомила заступниця міністра культури та інформаційної політики Анастасія Бондар.

 

"Ми працюємо над онлайн-реєстром, який включатиме в себе перелік усіх об'єктів архітектурної та археологічної спадщини. Минулого року представники обласних державних адміністрацій вже внесли дані про пам'ятки в нашу пілотну базу даних, а сьогодні ми працємо над уточненням геопросторових даних цих об'єктів, фотофіксацією, співпрацюємо з держгеокадастром задля використання ортофотопланів, а також над розробкою онлайн-кабінетів для регіональних уповноважених", - розповіла Бондар.

На сьогодні в електронному вигляді облікову документацію ведуть тільки 10-15% музеїв, що, за її словами, "дуже -дуже мало".

"На сьогодні маємо близько 12 мільйонів музейних цінностей. Найголовніша проблематика полягає в тому, що всі облікові картки цих об'єктів зберігаються в самих музеях тільки в паперовому вигляді. Маємо на меті створити онлан-реєстр, куди музеї зможуть самостійно інтегрувати дані про об'єкти мистецтва, які в них зберігаються, реставруються, перевозяться або були втрачені, на жаль", - додала Бондар.

Бондар також зазначила, що "реалізація цього проєкту дасть можливість усім охочим дізнатися в національній пошуковій системі , що в якому музеї зберігається".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.