МКІП може розглядати заяви щодо радянських монументів упродовж тижня

Питання щодо радянських монументів, зокрема, чи залишити їх або перенести на інше місце, Міністерство культури та інформаційної політики може розглянути упродовж тижня

Про це у коментарі Укрінформу повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

"Як тільки нам приходить така заява, я думаю, що упродовж тижня ми спокійно можемо приймати рішення", - поінформував очільник МКІП.

Існує певний алгоритм. Зазвичай пам'ятники мають статус місцевої або національної пам'ятки. 

Пам'ятники можна демонтувати, перейменувати або ж перемістити. На ці дії потрібен дозвіл Міністерства культури та інформаційної політики у випадку пам'ятки місцевого значення або уряду у випадку пам'ятки національного значення. Для отримання такого дозволу потрібне клопотання місцевого органу влади.

З Реєстру пам'яток можна вилучити, якщо вона зруйнована або втратила предмет охорони. Конкретизований перелік документів та процедури вилучення міститься в розділі VIII Порядку обліку об'єктів культурної спадщини.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.