АНОНС: лекція "Російськомовні України: російська мова, українська ідентичність"

Українське товариство Кембриджського університету організовує серію публічних лекцій про якнайширше визначену інструменталізацію історії у контексті російсько-української війни

У четвер, 1 червня, о о 18.00 (за Лондоном; це 20.00 за Києвом) Українське товариство Кембриджського університету (@Cambridge University Ukrainian Society) організовує публічну лекцію професора Володимира Кулика "Російськомовні України: російська мова, українська ідентичність" ('Ukraine's Russian-Speakers: Russian Language, Ukrainian Identity').

 

Володимир Кулик обговорюватиме співвідношення між мовою та ідентичністю в сучасній Україні, з особливою увагою до людей, які в повсякденному житті розмовляють переважно російською. Він продемонструє, що, хоча вибір мови та ідентичності громадян України певною мірою співвідноситься, вони аж ніяк не збігаються.

Хоча більшість українців різною мірою використовують як українську, так і російську мови, багато хто віддає перевагу одній із них і можуть використовувати її в більшості ситуацій без серйозних обмежень. У той же час люди, які переважно покладаються на російську мову, все частіше ідентифікуються як українці, зміна ідентичності, яка не обов'язково призводить до радикальних змін у мовній практиці.

Повномасштабна війна з Росією спонукає людей як сильніше ідентифікувати себе з Україною, так і активніше використовувати її національну мову, але перший зсув набагато більш виражений, ніж другий.

Приєднатись до лекції можна за лінком.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.