Росіяни розбомбили єврейський цвинтар у Глухові

Російська ракета влучила в єврейське кладовище у Глухові

Про це в Телеграм повідомив міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.

 

"рашисти влучили ракетою у єврейське кладовище у Глухові. Це черговий прямий доказ того, що у росії немає нічого святого взагалі, а також того, що вони нічим абсолютно не відрізняються від фашистів, які знищували євреїв 80 років тому", - написав Ткаченко.

Глухівський єврейський цвинтар розташований в охоронній зоні Національного заповідника "Глухів". На кладовищі зафіксовано півтисячі надгробків ХІХ–ХХ ст., зокрема могила жертв єврейського погрому 22–23 лютого 1918 року і листопада 1919 року.
Також тут поховані єврейський письменник, публіцист і педагог Лазар Цвейфель, духовні рабини Менахем-Нохум-Довид Геселєв та Ісраель-Дов-Бер Нохимов Шумяцькі та ін.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.