У Софійському соборі знайшли потаємну гробницю

У Софійському соборі знайшли мощі київського митрополита Рафаїла Заборовського, які вважалися знищеними радянською владою

Напередодні Дня Києва у Софійському соборі Національного заповідника "Софія Київська" були проведені роботи з виконання архітектурного зондажу гробниці Рафаїла Заборовського. Донедавна вважалося, що кістки київського митрополита, були знищені за радянської доби, але мощі вціліли. 

 

За часів правління Рафаїла Заборовського в Києві були закладені, збудовані або відновлені шедеври архітектури - Андріївська церква, дзвіниця Києво-Печерського монастиря, Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії, грецький Катерининський монастир на Подолі, дзвіниця та мури Святої Софії, Брама Заборовського та Митрополичий палац на подвір'ї Софійського собору.

"Будівельні роботи, які проходили в Києві за архієпископа Рафаїла, за своїм масштабом та значенням можна порівняти лише з добою гетьмана Івана Мазепи. Знаково, що саме зараз ми розгадали таємницю і зможемо належним чином оцінити внесок як самого київського митрополита, так і українських вчених. Адже вони, часто ціною свого життя, берегли українську історію та духовність", - зазначив Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики. 

Після смерті тіло митрополита Рафаїла перебувало відкритим для огляду у підземній крипті Софійського собору. У середині XIX ст. вхід до митрополичого склепу був закритий чавунними плитами.

Вважалося, що кістки Рафаїла Заборовського деякий час зберігалися у фондах заповідника і були знищені за радянської доби з формулюванням – "не мають наукової цінності". Але дослідження останніх місяців повністю спростували ці уявлення. 

Наразі відомо, що у 1937 році археологи на чолі із Теодосієм Мовчанівським відкрили гробницю митрополита Рафаїла, вилучили звідти предмети, а мощі повернули у крипту і замурували гробницю. 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.