У Софійському соборі знайшли потаємну гробницю

У Софійському соборі знайшли мощі київського митрополита Рафаїла Заборовського, які вважалися знищеними радянською владою

Напередодні Дня Києва у Софійському соборі Національного заповідника "Софія Київська" були проведені роботи з виконання архітектурного зондажу гробниці Рафаїла Заборовського. Донедавна вважалося, що кістки київського митрополита, були знищені за радянської доби, але мощі вціліли. 

 

За часів правління Рафаїла Заборовського в Києві були закладені, збудовані або відновлені шедеври архітектури - Андріївська церква, дзвіниця Києво-Печерського монастиря, Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії, грецький Катерининський монастир на Подолі, дзвіниця та мури Святої Софії, Брама Заборовського та Митрополичий палац на подвір'ї Софійського собору.

"Будівельні роботи, які проходили в Києві за архієпископа Рафаїла, за своїм масштабом та значенням можна порівняти лише з добою гетьмана Івана Мазепи. Знаково, що саме зараз ми розгадали таємницю і зможемо належним чином оцінити внесок як самого київського митрополита, так і українських вчених. Адже вони, часто ціною свого життя, берегли українську історію та духовність", - зазначив Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики. 

Після смерті тіло митрополита Рафаїла перебувало відкритим для огляду у підземній крипті Софійського собору. У середині XIX ст. вхід до митрополичого склепу був закритий чавунними плитами.

Вважалося, що кістки Рафаїла Заборовського деякий час зберігалися у фондах заповідника і були знищені за радянської доби з формулюванням – "не мають наукової цінності". Але дослідження останніх місяців повністю спростували ці уявлення. 

Наразі відомо, що у 1937 році археологи на чолі із Теодосієм Мовчанівським відкрили гробницю митрополита Рафаїла, вилучили звідти предмети, а мощі повернули у крипту і замурували гробницю. 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.