Музей Грушевського розпочинає проєкт "Немає такої вулиці"

Рух за перейменування охопив всю Україну і, звичайно, її столицю — Київ, на мапі якого безсистемно нині вживаються приблизно 3000 урбанонімів

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського розпочинає серію публікацій "Немає такої вулиці", якими музей хоче відповісти на поширені в дискусіях репліки на кшвал "А про нього ніхто нічого не знає" або "А це ім'я маловідоме".

Проєкт "Немає такої вулиці" відкриє нарис про відомого дослідника Києва і, за словами Михайла Грушевського, "київського патріота" Володимира Івановича Щербину вже завтра.

"За тридцять років Незалежної України ми поступово декомунізовували цей простір, залишаючи однак на марґінесі поняття деколонізації, до якої українські політики закликали ще понад сто років тому. "Кінець московської орієнтації", "наша західна орієнтація", "визволення від "песього обов'язку" супроти Московщини", — ці поклики Михайла Грушевського, на жаль, не вкорінилися навіки в свідомості українства. Час настав" - йдеться у повідомленні музею.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.