Музей Грушевського розпочинає проєкт "Немає такої вулиці"

Рух за перейменування охопив всю Україну і, звичайно, її столицю — Київ, на мапі якого безсистемно нині вживаються приблизно 3000 урбанонімів

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського розпочинає серію публікацій "Немає такої вулиці", якими музей хоче відповісти на поширені в дискусіях репліки на кшвал "А про нього ніхто нічого не знає" або "А це ім'я маловідоме".

Проєкт "Немає такої вулиці" відкриє нарис про відомого дослідника Києва і, за словами Михайла Грушевського, "київського патріота" Володимира Івановича Щербину вже завтра.

"За тридцять років Незалежної України ми поступово декомунізовували цей простір, залишаючи однак на марґінесі поняття деколонізації, до якої українські політики закликали ще понад сто років тому. "Кінець московської орієнтації", "наша західна орієнтація", "визволення від "песього обов'язку" супроти Московщини", — ці поклики Михайла Грушевського, на жаль, не вкорінилися навіки в свідомості українства. Час настав" - йдеться у повідомленні музею.
 

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.