Завершено експедицію "Жива історія: свідки та жертви російських злочинів"

Дослідники записали свідчення понад 50 українців, що постраждали від російської окупації

Команда дослідників здійснила усноісторичну експедицію до Київської області в рамках спільного проєкту "Локальної історії" та Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя "Жива історія: свідки та жертви російських злочинів". Перший етап проєкту вдалося реалізувати завдяки науковому замовленню Українського Католицького Університету. 

 

Під час експедиції історики записали декілька десятків інтерв'ю зі свідками та жертвами російських злочинів у населених пунктах, які перебували під окупацією у лютому-березні 2022 року: міста Буча, Ірпінь, селище Бородянка, села Андріївка, Бабинці, Дружня, Здвижівка, Пилиповичі. 

Місцеві мешканці розповідали про те, як російські війська окуповували території, вивозили людей на територію Білорусі, грабували місцевих, катували та вбивали цивільних. Серед тих, хто погодився розповісти свої спогади, – волонтери, яких утримували в російському полоні, люди, що зазнали катувань, ті, хто втратив своє житло і майно, родичі замордованих і вбитих українців.

В межах проєкту зафіксували на фото руйнування житлових будинків, лікарень, шкіл, торгових центрів та інші наслідки російських злочинів.

Матеріали, які вдалось зібрати під час експедиції, будуть опубліковані на сторінках Локальної історії та Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя, а також на youtube-каналі Локальної історії

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.