Заява Української асоціації юдаїки щодо дерусифікації київської топонімії

Уакраїнська асоціація юдаїки звернулась з пропозицією подолати дисбаланс у представленні російських діячів у топоніміці Києва

 

Українська асоціація юдаїки висловлює підтримку ініціативі міської влади та громадськості щодо змін у топонімії Києва.

Ситуація, за якої кількість об'єктів, названих на честь діячів російської культури, перевищує чисельність назв на честь представників усіх інших національних культур разом узятих, не відповідає питомій вазі російської культури у світовому культурному процесі.

Дійсно важливим і відповідальним завданням є подолання цього дисбалансу, активізоване після початку російського вторгнення в Україну.

Разом із тим, не можемо не зауважити недостатню розробленість процедури підготовки до перейменування й недосконалість механізму залучення громадськості до цього процесу.

Вимушені зазначити, що призначений термін подання пропозицій до 1 травня 2022 року (мешканці міста мали лише один тиждень на висловлення думок щодо перейменувань) був відверто нереалістичним.

За таких умов озвучені міркування містян у більшості своїй не могли не бути поспішними. Крім того, багато представників експертного середовища взагалі не змогли висловитися. Зокрема це стосується експертів, об'єднаних у дослідницькі асоціації (їхні члени повинні були узгодити позицію щодо конкретних пропозицій між собою).

З огляду на це звертаємося до Київської міської ради й Київської міської державної адміністрації з проханням призначити додатковий період збору пропозицій щодо перейменувань.

Крім того, наголошуємо на потребі появи на карті міста назв, пов'язаних із етнічними меншинами, представники яких зробили значний внесок у розвиток міста і громади (євреїв, поляків, німців та ін.).

Як об'єднання науковців, які займаються єврейською проблематикою, звертаємо увагу на необхідність забезпечити належне представлення серед назв вулиць і площ імен єврейських діячів культури, меценатів і політиків, які народилися або мешкали в Києві.

Низка запропонованих для перейменування об'єктів не мають жодного стосунку до "декомунізації" або "дерусифікації". Наприклад, незрозуміла логіка включення до списку вулиці Леоніда Первомайського — класика української літератури єврейського походження, перекладача українською мовою творів Генриха Гайне, Франсуа Війона, Шандора Петефі та інших класиків світової літератури.

Серед осіб, імена яких, на думку дослідників історії й культури євреїв України, має знайтися місце на карті столиці, особливо важливі такі:

Політичні діячі:

  • Ґолда Меїр (державна діячка, одна з засновниць Держави Ізраїль, п'ята прем'єр-міністерка Ізраїлю) — народилася в Києві на вул. Басейній. Можливе перейменування на її честь, наприклад, вулиці Тімірязєвської (Печерський район) або іншої вулиці в Печерському районі;
  • Арнольд Марголін (український політичний діяч і дипломат, один із лідерів Товариства українських поступовців, член Малої Ради в Центральній Раді, представник УНР на Паризькій мирній конференції 1919–1920 років) — народився і прожив більшу частину життя в Києві, тривалий час мешкав на вул. Сагайдачного. Можливе перейменування на його честь вулиці в сусідніх масивах Подільського або Шевченківського районів;
  • Бер Борохов (політичний діяч, засновник партії Поалей-Ціон, мово- і літературознавець відомий як "батько їдишської філології") — тривалий час мешкав і помер у Києві. Можливе перейменування на його честь однієї з таких вулиць: вул. Миколи Гастелло або вул. Лескова (обидві: Печерський район, неподалік від вулиці, на якій він мешкав) чи будь-якої іншої вулиці в Печерському районі.

Меценати:

  • Родина Бродських (родина підприємців і меценатів, за кошти представників якої побудовано синагогу Бродського та численні житлові будинки в центральній частині Києва). Можливе перейменування на їхню честь пл. Спортивної (на неї виходить бічною стіною синагога Бродського) або будь-якої вулиці в сусідніх кварталах.

Діячі культури:

  • Давид Гофштейн (поет, класик єврейської літератури, переклав "Кобзар" Тараса Шевченка мовою їдиш, розстріляний 1952 року) — мешкав у Києві в будинку "Роліт". Можливе перейменування на його честь одного з таких об'єктів: вул. Глазунова або вул. Лескова (обидві: Печерський район), Чеховського пров. або скверу ім. Чкалова (обидва: безпосередньо поряд із будинком, у якому мешкав Д. Гофштейн), вул. Маміна-Сібіряка або вул. Менделєєва;
  • Перец Маркіш (поет, прозаїк, класик єврейської літератури, переклав мовою їдиш численні твори української літератури) — тривалий час мешкав у Києві. Можливе перейменування на його честь однієї з таких вулиць: Мічуріна (вулиця або провулок), вул. Некрасівська, вул. або пров. Одоєвського;
  • Марк Епштейн (художник, один із найяскравіших представників авангарду ХХ ст. в Україні, один із засновників Культур-Ліги і керівник її художньої студії, тривалий час мешкав і навчався в Києві, зокрема в художніх студіях Олександра Мурашка й Олександри Екстер). Можливе перейменування на його честь однієї з таких вулиць: Орловський пров., вул. Орська, вулиця Псковська або Псковський провулок тощо.

Міста:

  • Враховуючи ключове значення Єрусалима для трьох світових релігій (християнства, юдаїзму й ісламу) і існування в XVII–XVIII ст. історіософської концепції "Київ — другий Єрусалим", важливим є перейменування на честь Єрусалима однієї з вулиць або площ у районах Києва, які історично мали значну частину єврейського населення.

Як приклад подібної назви в центрі європейських міст можемо навести Єрусалимскі алеї у Варшаві — одну з найдовших вулиць у Варшаві й у цілому в Польщі, що тягнеться з центру міста до околиці майже на 11 кілометрів. Одним із можливих варіантів перейменування на честь Єрусалима є площа Льва Толстого або вулиця Льва Толстого.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".