9 травня у Латвії буде днем пам'яті українців, загиблих в результаті агресії РФ

Сейм Латвії підтримав пропозицію призначити 9 травня 2022 року днем пам'яті українців, загиблих в результаті агресивної війни РФ - цивільних мешканців і захисників України

Про це повідомляє телеканал Еспресо.

 

Пропозицію вшанування пам'яті українців підтримав 61 депутат, проти проголосували 18.

Повідомляється також, що окремі опозиційні депутати в дебатах закликали вибрати для цієї мети іншу дату, наприклад 24 лютого, мотивуючи це тим, що призначення жалоби на 9 травня виглядає як спроба приховано заборонити святкування 9 травня і "використовувати трагедію в Україні для внутрішніх політичних цілей".

Схвалений проект передбачає, що в день пам'яті приспустять державні прапори. На резиденції президента, будівлі Кабміну і Сейму розмістять і прапор України. Державні та місцеві органи влади цього дня не зможуть організовувати розважальні заходи та свята - дозвіл на них не даватимуть.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.