Військово-історичний музей просить збирати експонати про війну

Національний військово-історичний музей України звертається з проханням по можливості збирати та передавати в музей речі, які стануть експонатами про війну з російськими загарбниками.

Зібрані артефакти стануть частиною музейної колекції і доноситимуть наступним поколінням інформацію про російську агресію.

 

Музейники чекають експонати, пов`язані зі Збройними Силами України, правоохоронними органами та добровольчими формуваннями:

  • Предмети форми одягу, захисного спорядження, озброєння, військового побуту, які були уражені внаслідок бойових дій та понівечені вогнем (прострілені або пошкоджені іншим способом каски, бронежилети, розгрузки, рації, багнети, автомати, тощо).
  • Прапори та інші державні символи України (герби, навершя до прапорів, прапорці на машини, тощо), які перебували у зоні бойових дій: використовувались для позначення органів державної та виконавчої влади, розташування військових частин, блокпостів, військової та цивільної (наприклад, біженців) техніки, тощо.
  • Військова символіка, яка використовується бійцями під час проведення бойових дій: знаки розрізнення, нарукавні знаки, кольорові опаски (жовті та сині), тощо.
  • Схеми бойових дій, записки, складені на полях боїв з інформацією, яка стосується ведення бойових дій, інша документація, створена у зоні проведення бойових дій
  • Використані зразки озброєнь іноземного виробництва (протитанкові комплекси та ін.)

Також варті уваги експонати, які відображають діяльність ворога:

  • Форма одягу військовослужбовців збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань, на яких містяться відповідні знаки розрізнення (червоні та білі опаски, нарукавні знаки);
  • Нарукавні знаки, нашивки з написами прізвищ та назв військових формувань, прапори та прапорці всіх можливих типів.
  • Службові документи військових частин та персональні документи військовослужбовців, предмети військового побуту з символікою або написами, характерними для зс рф.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.