Російські історики скаржаться один на одного в поліцію

Об'єктом переслідувань стала україністка Тетяна Таїрова-Яковлєва

Професор Інституту історії Санкт-Петербурзького університету Володимир Василик написав скаргу в ректорат на співробітницю цього ж університету, україністку Тетяну Таїрову-Яковлєву за її відеозвернення до українців з приводу війни Росії проти України.

Заступник ректора з безпеки Санкт-Петербурзького університету Дмитро Грязнов переслав цю скаргу до поліції, про що було офіційно повідомлено прес-службою університету. Однак, через деякий час з повідомлення зникло прізвище скаржника.

А минулого тижня невідома студентка знайшла у забороненій в Україні та, напевно, одній з небагатьох легальних в Росії соцмереж сторінку одіозного викладача Санкт-Петербурзького університету Межевича, де він викладає людиноненависницькі, некрофільські та українофобні пости. Скаргу студентки ректорат також перенаправив до полції. Результати розгляду невідомі, але Межевич й надалі працює в університеті.

 
Професор Василик є дияконом РПЦ та сталіністом за переконаннями

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.