Окупанти руйнують кладовище у Маріуполі

По Старокримському кладовищу у Маріуполі російські окупанти їздять танками, знищуючи хрести та пам'ятники

Про це повідомляє сайт 0629.

 
Росіяни танками руйнували кладовище під Маріуполем
REUTERS

Старокримське кладовище вважається одним з самих великих на території Європи. На площі майже 200 гектарів маріупольці ховали своїх рідних останні 50 років. Мешканці селища Старий Крим стали свідками, як російські танки знищили могили маріупольців.

Це відбувалося не один раз, кажуть мешканці дачних ділянок біля кладовища.

Приблизно 10-12 березня російські війська зайняли селище Старий Крим, а жити розташувались саме в дачних будинках садового товариства біля Старокримського кладовища.

Там же ворог розмістив техніку – танки і броньовані машини.

"Кожного ранку вони виїжджали, ставали на свої позиції і починали розстрілювати багатоповерхівки на Західному мікрорайоні. Але щоб проїхати на зручні позиції, танки перли прямо через кладовище. Немов і не було його зовсім. Це таких жах! Вони просто їхали і давили хрести і пам'ятники. Звісно, після загибелі стількох людей це вже не так важливо. Але це ж святотатство!" - розповідають мешканці дачного товариства. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.