АНОНС: "Росія та фашизм: повертаємо сенс словам"

Ще радянська традиція використовувала слово "фашизм" скоріше як лайку, ніж як термін, що чітко позначає певну політичну ідеологію і практику. Сьогоднішня кремлівська пропаганда довела гротескну інверсію сенсів до апофеозу абсурду

26 квітня 2022 року о 20 годині відбудеться фейсбук-подія "Росія та фашизм: повертаємо сенс словам" зі спікером В'ячеславом Ліхачовим.
 
Ще радянська традиція використовувала слово "фашизм" скоріше як лайку, ніж як термін, що чітко позначає певну політичну ідеологію і практику. Сьогоднішня кремлівська пропаганда довела гротескну інверсію сенсів до апофеозу абсурду.
Зберігаючи в колективній історичній свідомості страшний досвід Другої світової війни, нам часто теж здається природним називати агресорів та катів фашистами.
Тим часом, в цього слова є відносно точний, наскільки це можливо в суспільствознавстві, сенс. Незважаючи на його публіцистичний відтінок, концепт "фашизму" у світовій історичній та політичній науці зберігає певну аналітичну цінність. Звичайно, навіть якщо абстрагуватися від специфічного пострадянського інтелектуального контексту, суперечки про природу фашизму на Заході теж завжди були не лише академічними, а й ідеологічними.
Однак у останні десятиліття дискусії навколо значення цього терміна сприяли формуванню т.зв. "Нового консенсусу", який поділяють провідні спеціалісти. Однак навіть спираючись на загальний понятійний апарат, фахівці не могли дійти згоди, чи можна охарактеризувати режим сучасної Росії як "фашистський".
Із врахуванням останніх процесів, що спостерігаються в ідеології та практиці кремлівського режиму в контексті його відчайдушної спроби остаточного вирішення українського питання, можна поставити крапку в цій академічній дискусії.
Реєстрація на подію тут.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.