"Москва" стала об'єктом підводної культурної спадщини

Цього року наукові дослідження "Москви" проводитись не будуть, адже там є вибухонебезпечні боєприпаси та захоронення членів екіпажу

Про це повідомив директор філії Національного військово-історичного музею України – Центрального військово-морського музею України Сергія Воронова.
 
15 квітня 2022 року філією Національного військово-історичного музею України - Центральним військово-морським музеєм України було взято на науковий облік новий об'єкт підводної культурної спадщини під № 2064 (в минулому – гвардійський ракетний крейсер Чорноморського флоту рф "Москва").
Цей об'єкт був зареєстрований на підставі Конвенції ЮНЕСКО "Про охорону підводної спадщини" 2006 року.
Згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" крейсер підпадає під категорію – рідкісний зразок науки та техніки (рідкісний зразок військово-морської техніки).
Ураховуючи те, що об'єкт № 2064 має на борту вибухонебезпечні боєприпаси в критичному стані та є місцем захоронення членів екіпажу, наукова діяльність на борту судна на 2022 року не передбачена.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.