Парламентський комітет підтримав ідею перенесення Дня пам'яті та перемоги над нацизмом

За законопроєктом День пам'яті та перемоги над нацизмом має відзначатись 8 травня

Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав проєкт закону, який передбачає перенесення Дня пам'яті та перемоги над нацизмом на 8 травня.
 

Про це у Фейсбуці повідомив народний депутат Володимир В'ятрович.

"На крок ближче до нашої перемоги. Щойно Комітет гуманітарної та інформаційної політики підтримав законопроєкт, який передбачає відзначення 8 травня Дня пам'яті та перемоги над нацизмом, а 9 травня разом з усією Європою – Дня Європи", - написав В'ятрович.

Мова йде про проєкт закону (№ 7297) "Про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні". Він передбачає встановлення державного свята – Дня пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – 8 травня та пропонує 9 травня відзначати День Європи разом з іншими європейськими державами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.