Кличко підтримує ідею перейменування станцій метро з «недружніми» назвами

За словами мера Києва, було б доречно перейменувати станцію «Мінську» на «Варшавську»

Мер Києва Віталій Кличко підтримує перейменування кількох станцій столичного метро, що мають "не дружні" до України та українців назви. Про це Віталій Кличко заявив в ефірі загальнонаціонального об'єднаного телемарафону.

 

"Такі зміни, перейменування, ми будемо розглядати на найближчій сесії Київради. Щоб нам, киянам, назви столичних станцій метро нагадували про позитивні зміни та про те, хто є нашими справжніми друзями. А не звеличували тих, хто посилає сюди орду і смерть українцям. Ми обов'язково розглянемо це питання і зробимо правильні кроки", – сказав Віталій Кличко.

Зокрема, за словами мера Києва, було б доречно перейменувати станцію "Мінську" на "Варшавську".

"Наприклад, станція "Мінська". Якщо ми отримуємо погрози з Мінську, а з території Білорусі злітають літаки, які бомблять і випускають ракети по наших будинках, така назва станції є неприємним нагадуванням. Я переконаний, що "Мінська" може стати, наприклад, "Варшавською". Адже Варшава – місто, яке активно допомагає Києву, прийняло багато переселенців, є справжнім другом!" – пояснив свою позицію Віталій Кличко.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.