Латвія та Естонія заборонили символи підтримки війни РФ проти України

31 березня Сейм Латвії ухвалив у другому та остаточному читанні термінові поправки до Закону про безпеку масових видовищних та святкових заходів. Раніше подібний крок зробила влада Естонії

Про це пише "Європейська правда".

 

Поправки забороняють символи, що використовуються для позначення військової агресії та військових злочинів, за винятком випадків, коли метою не є виправдання або прославлення таких злочинів.

"Засуджуючи війну Росії в Україні, ми повинні надіслати сильний сигнал про те, що символи, які прославляють російську військову агресію, такі як літери " Z" або "V", або інші символи, що використовуються для цієї мети, є недоречними в публічних заходах", - сказав Артус Кайміньш, голова комісії з прав людини та зв'язків з громадськістю, яка відповідає за просування законопроєкту в Сеймі.

Поправки також забороняють видавати дозвіл на організацію заходу, якщо запланований захід проводиться в межах 200 метрів від будь-якої пам'ятки на території Латвії, яка прославляє перемогу та увічнює пам'ять Радянської армії та її військ.

Також, уряд Естонії схвалив поправки до карного законодавства, за якими буде каратися використання ворожих символів на підтримку російської агресії проти України.

У Пенітенціарний кодекс як адміністративне правопорушення включають використання ворожих символів для підтримки агресії або війни. За демонстрацію цих символів із метою висловити підтримку чи виправдати ці діяння можна отримати грошовий штраф чи арешт. 



Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.