IN MEMORIAM: загинув історик Дмитро Євдокимов

29 березня 2022 року в боях за Україну загинув 23-річний випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитро Євдокимов

29 березня 2022 року в боях за Україну загинув 23-річний випускник історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитро Євдокимов.

"Дмитро народився і виріс у місті Тростянець, що на Сумщині, яке лише кілька днів тому звільнили від російських окупантів.

У 2018-2019 роках Дмитро навчався у Харківському осередку. Одразу після Академії хлопець вирішив піти на строкову службу, бо не міг чесно собі говорити "Я люблю Україну", не виконавши свого конституційного обов'язку як громадянина.
У перші ж дні війни Діма без сумнівів знову повернувся до захисту нашої Батьківщини. Перед походом до військкомату він сказав: "По-іншому я не можу. Не можу зрадити, те у що вірю і що люблю".
Діма був особливою людиною. Розумний, цікавий, щирий, прагматичний і романтичний водночас. Він міг знайти підхід до кожного. Незалежно від обставин, він завжди щиро усміхався і радів тому, що мав. Таким усміхненим і натхненим ми тебе назавжди запам'ятаємо, наш герою" - повідомили в Українській академії лідерства, де він також навчався.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.