IN MEMORIAM: помер ветеран кримськотатарського національного руху Курсеїт Абдуллаєв

Помер активіст, який першим у Криму підняв синьо-жовтий прапор

Сьогодні в Криму на 66-му році життя помер ветеран кримськотатарського національного руху Курсеїт Абдуллаєв. Про це повідомив член Меджлісу Ескендер Барієв.
Курсеїт аг'я Абдуллаєв присвятив все своє життя ненасильницькій боротьбі кримських татар за повернення на батьківщину та захист колективних прав корінного народу на рідній землі.
Курсеїт аг'я Абдуллаєв першим підняв український синьо-жовтий прапор у Криму у 1991 році.
Курсейт Агаа був членом Центральної Ради Організації кримськотатарського національного руху, делегатом Курултаю кримськотатарського народу різних скликань.
30 березня 2015 року окупаційний суд у Сімферополі засудив Курсеїта Абдуллаєва до примусових роботи за використання на акції прапора України з написом: "Крим - це Україна".
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.