Вінницькі історики звернулись до містян з приводу деколонізації

"У Вінниці не повинно бути вулиць Московської, Алєксандра Нєвського, Стєпана Разіна, Алєксандра Суворова, Валєнтіни Тєрєшкової, як і низки інших топонімів та пам'ятників, які закріплюють у свідомості колоніальне минуле і домінування російської мови, російської культури та російської версії нашої історії"

 

Публічне звернення істориків до мешканців Вінницької міської територіальної громади

Повномасштабне воєнне вторгнення росії на суверенну територію України спонукає нас усіх визнати важливі життєві реалії, на які ми вперто і наївно закривали очі протягом довгих років.

Нарешті усім громадянам України стало зрозуміло, що росіяни ніколи не були для нас братами. Наша "спільна історія" є нічим іншим, як багатовіковим жорстоким нищенням і системним приниженням української ідентичності московським колонізатором.

Наше багаторічне сприйняття російського внеску у світову культуру і цивілізацію було перебільшеним.

Наївно вважати, що теперішня війна – результат політичної волі лише одного кремлівського воєнного злочинця Владіміра Путіна. Ця мерзенна війна активно чи за мовчазною згодою схвалена більшістю російського суспільства, вихованого на "великій російській культурі", яка насправді є імперською та шовіністичною за своєю суттю.

Сьогодні слід інакше дивитися не тільки на глобальні стосунки між нашими народами, але й на деталі локальної історії та локальної пам'яті.

Переконані, що наш моральний обов'язок вимагає глибокого переосмислення вінницького громадського світогляду і культурного ландшафту. Насамперед, йдеться про деколонізацію наших вулиць, місць пам'яті та історичних наративів.

У Вінниці не повинно бути вулиць Московської, Алєксандра Нєвського, Стєпана Разіна, Алєксандра Суворова, Валєнтіни Тєрєшкової, як і низки інших топонімів та пам'ятників, які закріплюють у свідомості колоніальне минуле і домінування російської мови, російської культури та російської версії нашої історії.

Натомість у місті мають бути гідно вшановані українські Герої минувшини та сьогодення.

Розуміємо, що війна триває, і такі питання можуть вважатись нині неактуальними. Але просто змовчати ми не маємо права! Багатоголова кремлівська гідра, ховаючись за щитом гуманізму і всепрощення, лише чекатиме на черговий шанс відродитись.

Будь-який компроміс нині означатиме лише новий зворотній відлік приходу "русскава міра" на наші вулиці і у наші домівки згодом.

У Вінниці вже є суголосні ініціативи, тож запрошуємо вінничан об'єднати зусилля з комплексної деколонізації міського простору.

Просимо надсилати ваші ідеї та пропозиції на електронну адресу 1363vn@gmail.com для їх подальшого опрацювання та винесення на розгляд Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки при Вінницькому міському голові.

Слава Україні!

Історики – члени Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки міста Вінниці:

Катерина Висоцька, заслужений працівник культури України

Богдан Галайко, кандидат історичних наук

Сергій Калитко, кандидат історичних наук, доцент

Тетяна Кароєва, доктор історичних наук, професор

Ольга Коляструк, доктор історичних наук, професор

Павло Кравченко, кандидат історичних наук, доцент

Юрій Легун, доктор історичних наук, професор

Олександр Федоришен, відповідальний секретар Ради

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.