Музей Вінниці розпочав збирати пам’ятні речі російсько-української війни

Колектив Музею Вінниці звертається до вінничан з проханням приносити до них ті речі, які з часом можуть стати елементом експозиції музею

 

"Зараз на наших очах Українці пишуть нову історію нашого народу жовто-блакитними фарбами і ми з вами маємо це задокументувати. Усе довкола має значення та ми просимо вінничан посприяти збереженню пам'яток на стінах і столах нашого Музею", - пише на своїй сторінці у фейсбуці колектив Музею Вінниці.

В повідомленні йдеться і про те, що перш за все просять передавати у фонди речі, пов'язані з цією війною та її вінницьким контекстом.
"Зараз це може бути що завгодно: від дитячих малюнків до трофейного ворожого танку. Жартуємо, захоплену техніку краще передавати нашим ЗСУ", - пишуть музейники.
З приводу передачі речей у музей пишіть головній зберігачці фондів Ользі Корж (пошта korzh.history@gmail.com / Телеграм @OlgaKorzh).

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.