Музею на Житомирщині передали чотири печатки часів УНР

Радомишльському народному краєзнавчому музею на Житомирщині передали чотири печатки часів Української революції 1917-1922 років

Про це розповів директор музею Сергій Галицький.

"Незважаючи на війну, наш заклад продовжує роботу. Нещодавно завдяки місцевому колекціонеру сфрагістичні матеріали колекції музею поповнились чотирма печатками часів Української революції 1917-1921 рр. Актуальними наразі є печатки двох військових формувань УНР, звитягу яких продовжують нинішні захисники України і засвідчують тяглість нашої героїчної історії", - зазначив Галицький.

За його словами, музей готовий надати нові надходження фахівцям-сфрагістам і краєзнавцям для детального вивчення, адже вони переплітаються з історією Житомирщини.

 
Теми

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.