Росіяни-загарбники зруйнували Художній музей в Маріуполі

21 березня близько 9 ранку сталося пряме влучання авіабомби в Художній музей імені Архипа Куїнджі в Маріуполі. Музей вщент зруйновано

Про це повідомив голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський.

Музей розташовувався у будинку 1902 року у стилі північний модерн. Його власником був Василь Гіацинтов. За комуністичної влади будинок відібрали у його власників.

У 2010 році та відкрили Художній музей імені Архипа Куїнджі. 

Архип Іванович Куїнджі – унікальний пейзажист другої половини XIX – початку ХХ століття, уродженець села Карасівка, що зараз є частиною міста Маріуполь.

У музеї були експозиції про життя і творчість Архипа Івановича Куїнджі: світлини, документи, листи, предмети меблів того часу. У музеї знаходиться купіль з церкви Різдва Пресвятої Богородиці, в якій хрестили майбутнього художника. 

Художня колекція музею містила понад дві тисячі експонатів. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.