Історики масово йдуть у ЗСУ та тероборону. ОНОВЛЮЄТЬСЯ

З відновленням російської агресії проти України тисячі істориків змінили перо на багнети та доєднались до Збройних Сил України та батальйонів територіальної оборони

 

До збройних сил та територіальної оборони уже зголосилися сотні істориків. Серед них:

Вахтанг Кіпіані – головний редактор сайту Історична правда;

Володимир Бірчак – заступник головного редактора Історична правда;

Борис Черкас – співробітник Інституту історії України НАН України;

В'ячеслав Зайцев – Національний заповідник Хортиця;

Антон Дробович – голова УІНП;

Володимир В'ятрович - народний депутат, екс-голова УІНП;

Роман Кулик - УІНП;

Сергій Годлевський – історик;

Іван Гоменюк – історик;

Микола Лазарович – Західноукраїнський національний університет;

Максим Плахотний - проєкт Україна Інкогніта;

Олесь Федорук - історик;

Олексій Коробов - музей історії зброї (Запоріжжя);

Євген Луняк - історик;

Дмитро Каюк - історик;

Данило Гурін - заступник директора з наукової роботи в Музеї-майстерні Кавалерідзе в Києві;

Максим Свєжєнцев - історик;

Тарас Гайдук - екскурсовод, історик (Ужгород);

Микола Кравченко - історик, докторант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України;

Михайло Ковальчук - Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського;

Максим Осадчук - аспірант кафедри історії Українського католицького університету;

Максим Остапенко - Генеральний директор Національного заповідника "Хортиця", кандидат історичних наук,

Дмитро Кобалія - завідувач відділом охорони пам'яток Національного заповідника "Хортиця", к.і.н., заслужений працівник культури;

Валерій Нефедов - завідувач відділу реставрації Національного заповідника "Хортиця", заслужений працівник культури;

Олександр Волох - співробітник музею зброї, м.Запоріжжя;

Олексій Коробов - співробітник музею зброї, м.Запоріжжя

та тисячі інших істориків та історикинь, що не стали публічно оголошувати своє рішення.

Слава Україні! Героям Слава!

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.