«Піккардійська Терція» дає нове життя стрілецькій пісні

Вокальна формація «Піккардійська Терція» осучаснила прочитання знаної стрілецької пісні «Йде січове військо», написаної понад сто років тому Михайлом Гайворонським

Про це повідомив художній керівник вокальної формації "Піккардійська Терція" Володимир Якимець.

 

"Уже понад два тижні кожен із нас бореться на різних фронтах: хтось – чергує на блокпості, хтось – волонтерить, хтось – допомагає біженцям, хтось - розливає бандерівське смузі. Але і як творчі люди ми не могли залишитися осторонь - і в музичний спосіб також висловили свою громадянську позицію. Ми наважилися замінити у пісні геніального автора Михайла Гайворонського слово "січове" на "українське"", - розповів Якимець.

Він наголосив, що Українське військо – це зараз усі: і наші мужні воїни, і безстрашна тероборона, і жертовні волонтери, і лікарі, і журналісти, і навіть добровольці міжнародного легіону, які з'їхалися до України з усього світу.

Окрім того, вокальна формація "Піккардійська Терція" дописала у пісні новий куплет: "Йде українське військо, звитяги година. Як поборем ворогів - все буде Україна!".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.