Засновано платформу #Моя Війна

Кожен українець, як свідок жорстокої війни російської федерації проти України, може описати свою історію, викласти реальні факти та особисті переживання

Міністерство культури та інформаційної політики України, Асоціація інноваційної та цифрової освіти і компанія "Totonis" запустили міжнародну платформу #МояВійна (www.mywar.in.ua). З її допомогою кожен українець, як свідок жорстокої війни російської федерації проти України, може описати свою історію, викласти реальні факти та особисті переживання. Громадяни всіх країн світу можуть побачити і прочитати ці факти рідними для них мовами і висловити свою підтримку Україні реальними діями.

 

"Наразі свідками війни вже стали мільйони українців. Кожна з їх історій — вкрай важлива і має бути задокументована. Бо та реальність, з якою зараз стикаються жителі України є не тільки доказом агресії рф, а й доказом злочинів кремля проти людства та гуманності. Зараз ми знаходимося на передовій, і захищаємо не тільки нашу країну, а й весь цивілізований світ, кожного громадянина демократичних країн. Ми повинні поділитись зі світом тим, що переживаємо та відчуваємо. Кожна історія українців має бути почута", – зазначив Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

На платформу, крім історії, можна додати відео або фото підтвердження військових злочинів, які скоюють російські військові на території України.

"Усі кореспонденти проходитимуть модерацію перед тим, як історія стане доступною. Це передбачено, аби інші користувачі платформи, організатори та партнери проекту були впевнені, що це написали реальні люди", - сказала Марія Богуслав, Виконавчий директор Асоціації інноваційної та цифрової освіти.

Модерація відбуватиметься протягом усієї реалізації проекту, щоб уникнути участі в ньому провокаторів, ботів, закликів, що виходять за рамки етичних норм.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.