У Полтаві зняли пам'ятник Суворову

Натомість ще 27 топонімів на Полтавщині носять ім'я російського полководця, який придушував польський та український національні рухи, керував депортаціями з Криму та Кубані

Про це повідомив регіональний представник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар.

 

Раніше монумент Суворову стояв на подвір'ї київського військового ліцею імені Івана Богуна. Його було демонтовано з ініціативи дирекції ліцею та за підтримки УІНП й тодішнього віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. Восени минулого року пам'ятник перемістили до Полтавського музею важкої бомбардувальної авіації – філії Національного військово-історичного музею України як експонат.

Олег Пустовгар у ефірі полтавського телеканалу оприлюднив лист голови Антона Дробовича до директора Національного військово-історичного музею України А.Ільєнка. У документі зазначено, що "пам'ятник не є пам`яткою історії, мистецтва, культури, архітектури, містобудівництва, науки та техніки тощо.

Він був виготовлений у 1974 році скульптором-аматором, а відтак питання його художньої цінності є відкритим. Зазначений пам'ятник був одним з елементів радянської наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Відтак, доцільність музеєфікації та експонування цього пам'ятника може розглядатись у контексті монументальної пропаганди доби СРСР".

Олег Пустовгар повідомив, що жахливим спадком російсько-комуністичного імперського минулого є сила-силенна топонімічних назв на честь Суворова. "Лише на Полтавщині, у різних громадах налічується 27 назв вулиць, провулків, площ на честь цього діяча Російської імперії й ката українського та польського народів", - сповістив представник Інституту нацпам'яті. Він висловив сподівання, що демонтаж у обласному центрі пам'ятника російському військовому злочинцю Суворову пришвидшить процеси деколонізації топоніміки по всій Полтавщині.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.