Кандидатуру Мустафи Джемілєва висунули на здобуття Нобелівської премії миру

Польща висунула кандидатуру лідера кримськотатарського народу, політв’язня та народного депутата України Мустафи Джемілєва на здобуття цьогорічної Нобелівської премії миру.

Про це повідомляє Діло.

 
фото: алім алієв

Джемілєва номінувала на премію миру віце-спікерка нижньої палати польського парламенту (сейму) Малгожата Госевська.

Також серед номінантів – британський дослідник природи Девід Аттенборо, Всесвітня організація охорони здоров'я, лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська, міністр закордонних справ Тувалу Саймон Кава і Папа Римський Франциск.

Лідера кримськотатарського народу номінували на Нобелівську премію миру у 2009, 2011 та 2015 роках.


Читайте також: Мустафа Джемілєв: Коли в історії людства окупанти йшли із зайнятої території самовільно та без тиску?

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.