IN MEMORIAM: Помер літературознавець, дисидент, Герой України Іван Дзюба

На 91-му році життя помер літературознавець, дисидент, Герой України Іван Дзюба

Про це повідомив літературознавець, політичний і громадський діяч Микола Жулинський.

 

"Сьогодні вранці уві сні на 91 році життя відійшов за межі цього земного світу унікальна людина Іван Дзюба. Одне ім'я вже говорить багато. Багато – бо це один із лідерів національно, духовного відродження другої половини ХХ і початку ХХІ століття. Передусім Іван Дзюба – це інтелектуальний провідник і речник українського "шістдесятництва". І я сьогодні не можу не згадати слів Ліни Костенко, яка сказала, що Іван Дзюба – це людина, що завжди мала мужність говорити правду", – сказав Микола Жулинський.

Він згадав про те, як Дзюба свого часу був відсторонений від друку, від участі у літературному і громадському житті багато років, але все ж не покинув свою творчість.

Іван Дзюба народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району Донеччини. Дисидент радянських часів, Герой України, академік НАН України, свого часу був міністром культури і головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. У 1973 році засуджений до п'яти років ув'язнення і п'яти років заслання за свою відому працю "Інтернаціоналізм чи русифікація", але був "помилуваний".

Автор десятків публікацій, книг, зокрема про Тараса Шевченка, досліджень про культуру і політику. Серед останніх робіт – книга "Чорний романтик: Сергій Жадан". Один із співзасновників "Народного руху України" та учасник ініціативної групи "Першого грудня".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.