Нацкомісія ЮНЕСКО засуджує будівельні роботи окупантів у Ханському палаці

Національна комісія України у справах ЮНЕСКО рішуче засуджує дії російської окупаційної адміністрації в українському Криму, котра під виглядом «заходів з охорони культурної спадщини» проводить незаконні будівельні роботи на пам'ятці «Бахчисарайський палац кримських ханів»

Про це йдеться у заяві Нацкомісії, передає Укрінформ.

 

Комісія зазначає, що першою нищенню була піддана найстаріша будівля Ханського палацу, внесеного від України до Попереднього списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Біюк Хан Джамі ("Ханська мечеть"). Восени 2017 – взимку 2018 року, незважаючи на протести, з пам'ятки було демонтовано дах та спричинено численні пошкодження через використання важкої будівельної техніки та відбійних молотків.

Восени 2021 року проводилося "поглиблення річища" річки Чурук-Су, у результаті чого було знищено культурні нашарування в річищі, відмостку річища (датовану не пізніше XVIII століття), частину фундаментів облицювання набережної й опор мостів. Згідно з висновками фахівців, ці роботи призвели до посилення процесів осідання і горизонтального переміщення ґрунтових мас, на які спирається північний фасад "Ханської мечеті" та "Графського корпусу" ансамблю палацу.

8 лютого 2022 року внаслідок проведення так званих "реставраційних" робіт відбулось часткове руйнування пам'ятки архітектури національного значення "Графський корпус". Комісія підкреслює, що заяви представників окупаційної влади про відсутність відомостей про стан фундаменту Графського корпусу є безпідставними, оскільки археологічні дослідження поряд із місцем руйнації проводилися ще у 2018 році.

У Нацкомісії вважають, що зазначені пошкодження є закономірним результатом злочинної політики окупаційної влади, зокрема, свідомого знищення кримськотатарської культурної спадщини та засвідчують тотальну байдужість російської окупаційної адміністрації до збереження історичного та культурного спадку корінного народу Криму.

Також наголошується, що згідно з нормами міжнародного права відповідальність за долю об'єктів культурної спадщини на окупованих територіях покладається на державу-окупанта.

У рамках оперативного реагування Постійне представництво України при ЮНЕСКО поінформувало Генерального директора ЮНЕСКО, Центр всесвітньої спадщини та Міжнародну раду з охорони пам'яток та історичних місць (ICOMOS) про зазначену ситуацію та закликало Організацію вжити усіх можливих заходів з метою захисту палацу від подальшого руйнування.

Національна комісія України сподівається на належну реакцію з боку ЮНЕСКО, її інституційних партнерів і світової спільноти, та на вжиття конкретних заходів з метою збереження та захисту об'єктів культурної спадщини на території Кримського півострова.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.