«Голосування під стволами»: у мережу виклали архівні документи про вибори 1946 року

До 80-ї річниці створення Української повстанської армії Центр досліджень визвольного руху продовжує публікувати у вільному доступі документи із викопного архіву українських повстанців. В них ідеться про проведення більшовиками виборів до Верховної Ради СРСР 10 лютого 1946 року. Чимало документів свідчать про насильницькі методи радянської влади та примус голосувати

Документи є частиною викопного архіву повстанців, який віднайшли у Стратинських лісах Рогатинського району на Івано-Франківщині у 2019 році. 

 

Колекцію з понад 30-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху

До збірки увійшли: 

  • загальні звіти про противиборчі акції та хід виборів до Верховної Ради СРСР;

  • протокол про побиття більшовиками селянина, що відмовився брати участь у виборах;

  • протокол з більшовицьких репресій котрих ужили більшовики в день виборів;

  • оригінальні рукописні протоколи зі свідчень місцевих мешканців, тощо. 

Документи збірки проливають світло на всі етапи організації виборів до Верховної Ради СРСР в лютому 1946 року радянською владою в Західній Україні. Документи походять переважно із Дрогобицької та Львівської області, зокрема Львова.

Підготовка до виборів 10 лютого 1946 року розпочалася заздалегідь. У населених пунктах Західної України були розгорнуті гарнізони. ОУН звітувала: у кожному селі заарештували 15-16 осіб. Крім арештів, повстанці згадують про інсценували вивезення селян у Сибір: їхнє майно розграбовували, а людей після виборів відпускали.

У документах ОУН містяться згадки і про голосування: "Цей день був для нас тріумфом успіху народного спротиву і повної солідаризації в бойкотуванні виборів, так що больш. (більшовики) були змушені самі ходити з урнами по селі і жебрати голоси".

У збірці йдеться про чималу кількість випадків насилля і примусу в день виборів. Зокрема, повстанці звітують, що людей били, вели голосувати під штиками, інсценували арешти незгодних, вдиралися до церков і звідти гнали людей на виборчі дільниці. Мали місце і фальсифікації: "Секретарці с/ради (сільської ради) приклали пістолю до голови і казали: "Вже 17 годин, а немає ще й половини голосів". 15 бюлетенів большевики докинули самі…".

Гарнізони залишалися в населених пунктах до березня-квітня 1946 року в рамках так званої "Великої блокади". В цей час відбувалися арешти, допити, депортація незгідних з результатом "найдемократичніших виборів у світі".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.