"Архіум" поповнено документами з історії євреїв в Україні

ЦДАВО України завантажив до Е-ресурсу оцифровані джерела з історії єврейської людності за доби Української революції 1917-1921 рр.

На початку лютого Центральний державний архів вищих органів влади та управління України завантажив до ресурсу ще 7 фондів, 82 справи, 5419 скан-копій аркушів архівних документів:
- Ф. 1688 – 1-й єврейський піхотний батальйон (1918);
- Ф. 2060 – Міністерство єврейських справ Української Народної Республіки (1918-1921);
- Ф. 2477 – Харківське окружне виборче бюро з підготовки виборів на Всеросійський єврейський з'їзд (1917-1918);
- Ф. 3295 – Єврейський національний секретаріат Української Держави (1918);
- Ф. 3296 – Єврейський національний секретаріат Української Народної Республіки (1918-1919);
- Ф. 4661 – Всеукраїнський Центральний комітет Товариства допомоги єврейському населенню, яке постраждало від воєнних дій (ЄКОПО) (1920-1921);
- Ф. 4662 – Центральний комітет Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії України (1917-1918).
Таким чином, станом на лютий 2022 р. підготовлено й завантажено до "Архіуму" в повному обсязі 28 архівних фондів, 7355 справ, 595000 скан-копій аркушів архівних документів.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.