Спецпроект

У Києві відбувся показ фільму про Голокост в Італії

У День пам’яті жертв Голокосту 27 січня в столичному в кінотеатрі «Жовтень» відбувся спеціальний показ оскароносного фільму «Сад Фінці-Контіні», присвяченого трагічним подіям в Італії кінця 30-х років

Як повідомляють кореспонденти Укрінформу, показ організований Київським міжнародним кінофестивалем "Молодість".

 

"Кінофестиваль "Молодість" разом із посольством Італії та Італійським інститутом культури в Україні вже другий рік поспіль організовує спеціальний вечір у День пам'яті жертв Голокосту — найбільшої, мабуть, трагедії ХХ сторіччя. Трагедії, яка своїм відлунням і сьогодні є для нас дуже болючою і важливою темою. Фестиваль "Молодість" неодноразово показував фільми, присвячені цій темі. І я сподіваюсь, що в майбутньому зрозуміють ці уроки минулого і пам'ятатимуть цю трагедію, яка не має повторитися", - сказав на брифінгу, що передував події, генеральний директор КМКФ "Молодість" Андрій Халпахчі.

У свою чергу головний рабин України Яків Дов Блайх подякував організаторам та учасникам проєкту і наголосив, що дуже важливо пам'ятати та не забувати про цю трагедію.

"Дуже важливо знати про цю трагедію не тільки через минуле, а й через майбутнє. І всі засоби є правильні, щоб пам'ятати про це. Звичайно, через культуру ми можемо дізнаватися більше, завдяки фільмам ми можемо відчувати це, через трагедії ми маємо духовно перейнятися цим, помолитися за тих, кого втратили в Бабиному Яру і взагалі під час Голокосту", - підкреслив він.

Директор Італійського інституту культури в Україні Едоардо Крісафуллі передав вітання учасникам та гостям від Посла Італійської Республіки в Україні П'єра Франческо Дзадзо. Він зазначив, що в Італії законом встановлено День пам'яті жертв Голокосту — 27 січня, в день, коли 1945 року війська Першого Українського фронту звільнили в'язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц.

"Для нас моральний та політичний обов'язок — пам'ятати це. У фільмі "Сад Фінці-Контіні" ми можемо спостерігати, якими розгубленими були євреї Італії, коли були встановлені закони Беніто Муссоліні 1938 року. Але головне — це послання надії, тому що цінності італійської конституції, які є також цінностями Європейського Союзу, Європейської цивілізації, наголошують на рівності всіх людей і на боротьбі з дискримінацією. Тому перш за все ми пам'ятаємо, але ми також знаємо, що з попелу цих жахливих подій народилася нова Європа", - сказав Едоардо Крісафуллі.

Фільм "Сад Фінці-Контіні" видатного італійського режисера Вітторіо Де Сіка здобув премію "Оскар" як найкращий фільм іноземною мовою у 1972 році, нагороду "Давид ді Донателло" та низку інших престижних фестивальних та професійних кінонагород.

Події фільму відбуваються наприкінці 1930-х років у місті Феррара на півночі Італії. Саме тоді уряд Муссоліні ухвалює закони, які утискають права єврейського народу, на євреїв в Італії починається справжнє полювання, люди змушені ховатися, їм заборонене усе людське. Багата й аристократична єврейська сім'я Фінці-Контіні впевнена, що ці процеси та закони її не зачеплять. Молоді люди відмовляються вірити в небезпеку, що насувається, і можливість війни.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.