Спецпроект

У Києві відбувся показ фільму про Голокост в Італії

У День пам’яті жертв Голокосту 27 січня в столичному в кінотеатрі «Жовтень» відбувся спеціальний показ оскароносного фільму «Сад Фінці-Контіні», присвяченого трагічним подіям в Італії кінця 30-х років

Як повідомляють кореспонденти Укрінформу, показ організований Київським міжнародним кінофестивалем "Молодість".

 

"Кінофестиваль "Молодість" разом із посольством Італії та Італійським інститутом культури в Україні вже другий рік поспіль організовує спеціальний вечір у День пам'яті жертв Голокосту — найбільшої, мабуть, трагедії ХХ сторіччя. Трагедії, яка своїм відлунням і сьогодні є для нас дуже болючою і важливою темою. Фестиваль "Молодість" неодноразово показував фільми, присвячені цій темі. І я сподіваюсь, що в майбутньому зрозуміють ці уроки минулого і пам'ятатимуть цю трагедію, яка не має повторитися", - сказав на брифінгу, що передував події, генеральний директор КМКФ "Молодість" Андрій Халпахчі.

У свою чергу головний рабин України Яків Дов Блайх подякував організаторам та учасникам проєкту і наголосив, що дуже важливо пам'ятати та не забувати про цю трагедію.

"Дуже важливо знати про цю трагедію не тільки через минуле, а й через майбутнє. І всі засоби є правильні, щоб пам'ятати про це. Звичайно, через культуру ми можемо дізнаватися більше, завдяки фільмам ми можемо відчувати це, через трагедії ми маємо духовно перейнятися цим, помолитися за тих, кого втратили в Бабиному Яру і взагалі під час Голокосту", - підкреслив він.

Директор Італійського інституту культури в Україні Едоардо Крісафуллі передав вітання учасникам та гостям від Посла Італійської Республіки в Україні П'єра Франческо Дзадзо. Він зазначив, що в Італії законом встановлено День пам'яті жертв Голокосту — 27 січня, в день, коли 1945 року війська Першого Українського фронту звільнили в'язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц.

"Для нас моральний та політичний обов'язок — пам'ятати це. У фільмі "Сад Фінці-Контіні" ми можемо спостерігати, якими розгубленими були євреї Італії, коли були встановлені закони Беніто Муссоліні 1938 року. Але головне — це послання надії, тому що цінності італійської конституції, які є також цінностями Європейського Союзу, Європейської цивілізації, наголошують на рівності всіх людей і на боротьбі з дискримінацією. Тому перш за все ми пам'ятаємо, але ми також знаємо, що з попелу цих жахливих подій народилася нова Європа", - сказав Едоардо Крісафуллі.

Фільм "Сад Фінці-Контіні" видатного італійського режисера Вітторіо Де Сіка здобув премію "Оскар" як найкращий фільм іноземною мовою у 1972 році, нагороду "Давид ді Донателло" та низку інших престижних фестивальних та професійних кінонагород.

Події фільму відбуваються наприкінці 1930-х років у місті Феррара на півночі Італії. Саме тоді уряд Муссоліні ухвалює закони, які утискають права єврейського народу, на євреїв в Італії починається справжнє полювання, люди змушені ховатися, їм заборонене усе людське. Багата й аристократична єврейська сім'я Фінці-Контіні впевнена, що ці процеси та закони її не зачеплять. Молоді люди відмовляються вірити в небезпеку, що насувається, і можливість війни.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.