У Національному музеї після реставрації виставлять вкрадену нацистами картину

У Національному музеї імені Тараса Шевченка у Києві виставлять відреставровану картину “Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною”, яка була вивезена нацистами з України в роки Другої світової війни

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.

 

Відреставровану роботу художника Михайла Микитовича Паніна "Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною" (полотно, олія, 231×272 см, 1911 р.) презентують на виставковому проєкті "США – Україна. Історія однієї картини. Реституція. Дослідження. Реставрація" у Національному музею Тараса Шевченка за адресою Київ, бульвар Т. Шевченка, 12.

"Художнє полотно зображує епізод реальних історичних подій. У лютому 1565 року московський цар Іван ІV Грозний здійснив виїзд перед опричниною, започатковано для зміцнення царської влади в боротьбі з опозицією. Панін (1876–1963) працював над картиною під впливом ідей відомого художника Іллі Рєпіна – викладача Петербурзької академії мистецтв. 1913 року завершена картина "Таємний виїзд Івана Грозного" була передана до Катеринославського міського художнього музею (нині – Дніпровський художній музей) ", - ідеться у повідомленні МКІП.

У роки Другої світової війни полотно було незаконно вивезено нацистами під час окупації Дніпропетровська (1941–1943).

У МКІП підкреслили, що картина – пам'ятка образотворчого мистецтва, має вагоме історичне та художнє значення для дослідження історичного жанру в українському живописі першої половини ХХ ст.

Після завершення виставки полотно повернеться до Дніпровського художнього музею.

картина "Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною" була викрадена в часи Другої світової з художнього музею в тодішньому Дніпропетровську й вивезена з України.

Далі її історія обривається до початку 1960-х років, коли полотно було знайдене подружжям у купленому будинку в Коннектикуті. Про колишнього власника було відомо, що він емігрував до Штатів зі Швейцарії одразу після війни.

Весь цей час картина залишалася в будинку, й коли він був проданий вчергове в 1980-х роках, полотно опинилося у власності родини Трейсі.

Коли родина вирішила переїхати в менше житло, вони стали розпродавати деякі речі й у 2017-му звернулися до галереї "Потомак" щодо картини. Тоді й з'ясувалося, що це полотно Михайла Паніна, яке було викрадено під час Другої світової війни й вивезено з України. Подружжя вирішило повернути картину .

У січні 2020 року картину повернули в Україну. З того часу вона перебувала на реставрації.






Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.