Захід засудив рішення про ліквідацію «Меморіалу» в Росії

Країни Євросоюзу, а також США, Австралія, Канада та Велика Британія виступили зі спільною заявою, яка засуджує рішення російського суду щодо ліквідації правоохоронної спілки «Меморіал», головною метою якої було розкриття злочинів сталінського режиму.

Як повідомляє Укрінформ, текст відповідного документа оприлюднений на сайті Європейської служби зовнішніх дій.

 

"Ми засуджуємо рішення двох судів в Росії щодо силового закриття Міжнародного Меморіалу та Центру захисту прав людини "Меморіал". Протягом більш як трьох десятиліть Меморіал виконував унікальну роль з документування історичних злочинів та із відкриття та збереження пам'яті десятків мільйонів жертв політичних репресій у цій країні…

Звинувачення російської влади в тому, що принципова та мирна робота Центру захисту прав людини Меморіал "виправдовувала екстремізм та тероризм", не можуть бути прийнятними. Робота Меморіалу ніколи раніше не була більш необхідною", - наголошується у заяві.

Документ нагадує, що Меморіал також невтомно захищав права людини в Росії, розкриваючи їх кричущі порушення, зокрема, на Північному Кавказі, вів постійно зростаючий перелік осіб, яких вважав політичними в'язнями.

"Невиправдане рішення примусити Меморіал замовкнути було прийнято після багатьох місяців поглиблення систематичних репресій в Росії проти правозахисників, незалежних медіа та журналістів, представників політичної опозиції та критичних голосів, а також проти релігійних меншин та інших маргіналізованих груп.

Це надалі погіршує міжнародну репутацію Росії, враховуючи, що дотримання прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права є однією з основ міжнародного правопорядку", - наголосили учасники спільної заяви.

Вони закликали Росію виконувати власні міжнародні зобов'язання у дотриманні прав людини, знову висловили засудження російського закону "про іноземних агентів", що має на меті заглушити всі незалежні голоси та звузити простір для громадянського суспільства.

"Люди в Росії, як і люди будь-де, мають право на свободу висловлювань та асоціацій, у тому числі – на захист власних прав людини та фундаментальних свобод", - підкреслюється у документі.


Як вже повідомлялося, 28 грудня Верховний суд РФ задовольнив вимогу Генпрокуратури про ліквідацію міжнародного товариства "Меморіал". 29 грудня Мосміськсуд ухвалив аналогічне рішення щодо правозахисного центру "Меморіал".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.