У Саудівській Аравії виявили мережу доріг з гробницями

У Саудівській Аравії археологи виявили мережу доріг, збудованих понад 4,5 тисячі років тому. Уздовж цих доріг також знайшли стародавні гробниці, які добре збереглися.

Про це пише CNN.

 

Їх виявили дослідники Університету Західної Австралії, використовуючи аерофотозйомку з вертольота, наземну зйомку, розкопки та вивчаючи супутникові знімки. Археологи виявили "похоронні алеї", які простяглися на великі відстані у північно-західних округах Аль-Ула і Хайбар.

Самі гробниці, в основному — кільцеві поховання у вигляді піраміди з каміння, оточеної стіною заввишки до двох метрів. Використовуючи радіовуглецеве датування, дослідники визначили, що вони датуються періодом між 2 600 та 2 000 роками до Р.Х., хоча гробниці продовжували використовувати повторно приблизно до XI століття після Р.Х.

"Цим гробницям 4 500 років, і вони все ще стоять на своїй початковій висоті, що справді нечувано. Тому я думаю, що саме це особливо відрізняє Саудівську Аравію від решти регіону — просто неймовірний рівень збереження", — сказала дослідниця Мелісса Кеннеді.

Кеннеді вважає, що у гробницях було поховано або окремих людей, або невеликі групи, команда зафіксувала близько 18 тисяч гробниць уздовж доріг. Дослідники вважають, що дороги використовувалися задовго до появи гробниць, і досі не знають, чому гробниці були побудовані саме вздовж маршруту. Проте вони вказали на такі самі звичаї, повʼязані з володінням землею, у стародавніх Греції та Римі.

"Можливо, спосіб показати право власності міг бути однією з причин, чому так були побудовані гробниці", — сказав дослідник Метью Далтон.

Вчені займуться радіологічним дослідженням знахідки і зазначають, що це може призвести до нових відкриттів, оскільки виявлені дороги можуть навіть сягати Ємену, тим більше що подібні гробниці знайдені як у цій країні, так і на півночі Сирії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.